FregatBlog

09.01.2013 Текст: Прес-служба Східного військового округу Фото : Адмірал С. О. Макаров. function.mil.ru У Владивостоку біля пам’ятника віце-адміралові Степану Осиповичу Макарову відбулися пам’ятний мітинг і церемонія покладання вінків, присвячені 164-ій річниці з дня народження великого російського флотоводця. Видатний моряк, учений і громадянин зробив значний вклад в освоєння територій, створення криголамного флоту і виховання цілої плеяди морських офіцерів.

На Тихоокеанському флоті стало традицією шанувати пам’ять великого флотоводця. Щорічно 8 січня до пам’ятника Степану Осиповичу Макарову приходять представники командування і ветерани флоту, курсанти військового інституту, що носить ім’я відомого адмірала.

Відкривши мітинг, ВрИО начальника Тихоокеанського військово-морського інституту імені С. О. Макарова(ТОВМИ) капітан 1 рангу Едуард Москаленко сказав: Це видатний географ, флотоводець і учений, що прийняв смерть на містку флагманського корабля, ведучи його у бій. Праці адмірала актуальні досі. У його місткій фразі: Пам’ятай війну сказано все.

Степан Осипович Макаров народився в 1849 р. в м. Миколаєві в сім’ї моряка. Коли хлопчикові було 10 років, батька перевели в Николаевск-на-Амурі. Відтоді життя великого флотоводця пов’язане з Тихим океаном і Далеким Сходом. У 1869 р. С. О. Макаров отримав перше військово-морське звання. Але вже тоді молодий мічман привернув до себе увагу командування. У журналі Морську збірку Макаров опублікував цілий ряд пропозицій по боротьбі за живучість корабля. Більшість з них використовуються досі.

З початком російсько-японської війни 1904-1905 рр. адмірал Макаров, що знаходився в Кронштадті, був призначений командувачем Тихоокеанською ескадрою. Вже саме прибуття Степана Осиповича в Порт-Артур стало важливим стимулюючим чинником для усього особового складу. Флот став робити активні акції проти кораблів ворога. Під час однієї з таких битв, 13 квітня 1904 р., прийшовши на допомогу загону міноносців, броненосець Петропавловск, на якому тримав свій вимпел Степан Осипович Макаров, підірвався на японських мінах, виставлених напередодні.

11.01.2013 Текст: Центральний Військово-морський Портал Фото : Радянський підводний човен З-2 на ходових випробуваннях.Центральний Військово-морський Портал Фінська сторона внесла місце загибелі радянського підводного човна З-2 в список російських військових поховань на території Фінляндії. Інформація про це з’явилася 10 січня в твіттері Міністерства закордонних справ РФ.

З-2 була виявлена групою шведських і аландских водолазів влітку 2009 року в районі Аландских островів Балтійського моря. Учасники цієї експедиції, а також що встановив місце загибелі човна аландский історик Кенет Густафссон отримали в 2011 році нагороди від Міністерства оборони Росії.

У серпні наступного, 2010 року, на місці загибелі корабля за ініціативою Санкт-петербурзького клубу моряків-підводників була проведена спільна акція пам’яті загиблого екіпажа за участю рідних і близьких, а також офіційних осіб Росії, Фінляндії і Швеції.

На борту З-2 були виявлені боєприпаси із загальним вмістом вибухових речовин близько 1 тонни за шкалою тротилового еквіваленту. Як повідомляв начальник аландской поліції Тейо Ристола, це були торпеди і артилерійські гранати, вцілілі після вибуху, від якого, імовірно, загинув човен. Також поруч було виявлено декілька морських хв. Розмінування субмарини було завершене тільки в червні 2012 року.

Радянський підводний човен З-2 Балтійські флоти з 50 членами екіпажа на борту затонула 3 січня 1940 року під час радянсько-фінської війни у Аландских островів у Балтійському морі на вході у Ботнический заливши. Точні причини загибелі підводного човна так і залишилися невідомі. За однією з версій, З-2 підірвалася на фінській або шведській міні.

Востаннє підводний човен вийшов на зв’язок 3 січня в 4.20, передавши квитанцію на радіограму заступника командувача флотом з дозволом на форсування Південного Кваркена. Ймовірно, човен підірвався на мінному загородженні, виставленому фінським минзагом Лоухи в районі на схід від маяка Меркет.

14 січня плавуча база підводних човнів Смільний в Либаве тричі прийняла слабкий радіосигнал на частоті підводних човнів 1 бригади. Розібрати текст повідомлень було неможливо. 18 січня З-2 було наказано повернутися на базу, але відповіді не було. 21 січня лідер Мінськ, знаходячись на південь від півострова Ханко, уловив сигнал із З-2, але вийти на зв’язок не вдалося.

Не виключено, що З-2 затонула по дорозі назад у базу, отримавши пробоїну в умовах важкої крижаної обстановки.

Спроби відновити зв’язок-2 робилися до 25 січня 1940 року. 3 лютого 1940 року термін автономності плавання підводного човна збіг, і Військова Рада Червонопрапорного Балтійського Флоту повідомила наркома ВМФ про загибель корабля і екіпажа.

За даними аландских істориків, в цьому районі на морському дні знаходяться ще три радянські підводні човни, загиблі вже в роки Великої Вітчизняної війни, в 1942 році, з яких знайдені дві: З-7(знайдена в 1998 р.) і Щ-305(знайдена в 2007 р.). Поки не вдалося виявити човен Щ-320. Історики вважають, що вона, як і дві інші, затонула в шведських територіальних водах. Всього ж в зоні аландского узбережжя знаходиться декілька сотень загиблих кораблів різних років і епох.

З-2 стала єдиним кораблем РККФ(Робочо-селянського червоного флоту), втраченим під час Радянсько-фінської війни 1939-1940 року.