FregatBlog

21.01.2013 Урочиста церемонія закладки третього в серії десантного катера проекту 21820, заводський № 703, відбулася 18 січня на Ярославському суднобудівельному заводі(компанія ЗАТ ВП ФИНСУДПРОМ, що управляє).

Контракт на будівництво серії катерів цього проекту підписаний між відкритим акціонерним товариством Ярославський суднобудівельний завод і Міністерством оборони Росії 23 червня 2011 р.

Проектант катера проекту 21820 Дюгонь – ЦКЛ по СПК ім. Р. Е. Алексєєва, м. Нижній Новгород.

В ознаменування 200-річного ювілею першої Вітчизняної війни 1812 року було прийнято рішення увічнити пам’ять героїв 1812 року в найменуваннях серії десантних катерів проекту 21820, що будуються на Ярославському суднобудівельному заводі.

Наказами головнокомандувача ВМФ катеру зав. № 701 присвоєно дійсне найменування Денис Давидов, катеру заводської № 702 – Лейтенант Римский-Корсаков, а катеру заводської № 703 – Мічман Лермонтов.

З вітальними зверненнями на закладці катера заводської №703 виступили Щербань Андрій Олександрович – заступник начальника відділу надводних кораблів Управління замовлень і постачань кораблів, морського озброєння і військової техніки Міністерства оборони Росії, Бирюлин Костянтин Миколайович – заступник директора ФС ВТС Росії, Давидовий Олександр Вікторович – начальник відділу гособоронзаказа Департаменту суднобудівельної промисловості і морської техніки Минпромторга Росії, Хримов Микола Борисович – науковий співробітник 1 ЦНИИ Мо РФ, Харин Геннадій Володимирович – голова рада директор ВАТ ярославський суднобудівельний завод, Секретарев Дмитро Михайлович – директор департамент промисловий політика ярославський область.

У подарунок для команди Мічман Лермонтов генеральному директорові ВАТ ЯСЗ Чекаловой Світлані Валеріївні освячений Андріївський прапор вручив Захаров Володимир Олександрович – голова регіонального відділення загальноросійського руху підтримки флоту.

На катері заставна дошка, виготовлена з латуні, була встановлена на гвинтах в нижній частині непроникної перегородки 46 шпангоута.

Довідка Михайло Миколайович Лермонтов, на честь якого дістав назву новий десантний катер, є далеким родичем великого російського поета, з яким він мав загального предка в 6-м поколінні.

У 14 років Михайло Миколайович поступив в Морський кадетський корпус, а в 16 років прийняв бойове хрещення в російсько-шведській війні. За особисту хоробрість у бою у острова Пальви юний гардемарин Лермонтов отримав свою першу нагороду – Відзнака військового ордену – Георгіївський хрест.

Після випуску з корпусу мічман Лермонтов отримав призначення в Гвардійський флотський екіпаж. Але служба в цій елітній частині зовсім не означала легкої і безпечної кар’єри на палацовому паркеті. Разом зі своїм екіпажем Михайло Миколайович Лермонтов пройшов через вогонь усіх основних боїв і битв Вітчизняної війни 1812 року, неодноразово був поранений і удостоєний заслужених бойових нагород.

На Бородінському полі Гвардійський екіпаж отримав завдання знищити міст через річку Б’ю на правому фланзі російських військ у разі прориву французів. Для цього до моста був висунений загін моряків-добровольців, очолив який саме мічман Лермонтов.

Коли французи рано вранці вибили з села Бородіно єгерський полк, що захищав його, моряки пропустили єгерів, що відступали по мосту, і підпалили міст. Після цього спільно з єгерями моряки контратакували французів, що встигли проскочити на інший берег, і повністю їх знищили. До кінця дня французи не робили нових спроб перейти річку. У бою загинули 4 матроси, 7 чоловік було поранено, а їх командир – мічман Лермонтов – контужений. Цей епізод став найпомітнішим фактом участі у Бородінській битві моряків Гвардійського екіпажа.

Попереду у мічмана Лермонтова була довга і славна бойова кар’єра – участь у битвах при Бауцене і Кульме, скорений Париж, узяття турецьких фортець Варни, Инади і Мессемврии, далекі морські походи, командування фрегатом Росія і лінкором Георгій Побідоносець, і, нарешті адміральські еполети і служба в Головному Морському штабі. Останній свій бій Михайло Миколайович Лермонтов прийняв в Кримську війну, очоливши оборону Свеаборгской фортеці від англо-французького флоту.

Та все ж найважливішою справою свого життя він завжди вважав участь у війні 1812 року і спалений міст на Бородінському полі – рубіж на підступах до Москви, який йому з його моряками вдалося знаходитися.