FregatBlog

23.11.2012 Військово-морський флот Росії потребує сучасних авіаносців, розробка проекту перспективного авіаносця для ВМФ РФ буде завершена до 2020 року, заявив в п’ятницю головнокомандувач ВМФ адмірал Віктор Чирков.

Моя особиста думка – для нас це(будівництво нового авіаносця) дуже треба, – сказав Чирків, слова якого наводить Інтерфакс.

За його словами, робота за визначенням вигляду нового авіаносця йде. Ми повинні зрозуміти, яким має бути авіаносець і, найголовніше, необхідність мати такого класу кораблі, – подчеркнул Чирків. Він уточнив, що розробка аванпроекта авіаносця має бути завершена у рамках Державної програми озброєння до 2020 року.

Як повідомляла газета ПОГЛЯД, в четвер адмірал Чирків супроводжував міністра оборони Росії Сергія Шойгу в робочій поїздці в Східний військовий округ, де глава військового відомства відвідав об’єкти Тихоокеанського флоту.

Варто відмітити, що в липні Чирків повідомив, що відповідні НДІ вже отримали завдання на розробку вигляду авіаносця, на розробку проекту виділені кошти.

У 2009 році в Головному штабі ВМФ стверджували, що Концепція розвитку ВМФ Росії, розрахована на період до 2050-2060 років, передбачає створення п’яти-шести авіаносних груп. Будівництво авіаносців передбачалося розпочати з 2012 року.

Між тим раніше колишній міністр оборони Росії Анатолій Сердюков заявив, що у міністерства оборони Росії немає планів по будівництву до 2020 року авіаносних крейсерів і судів їх забезпечення, грошей на це не передбачено. Поки грошей на будівництво за програмою до 2020 року(ГПВ-2020) немає, – сказав Сердюків, відповідаючи на питання про плани по будівництву нових авіаносців для російського ВМФ.

За словами Сердюкова, Міноборони Росії доки не дуже розуміє і вигляд майбутнього авіаносного крейсера і його технічні можливості.

До речі, у складі ВМФ Росії знаходиться важкий авіаносний крейсер Адмірал Кузнєцов. Під час існування СРСР єдина база будівництва авіаносців знаходилася на Чорноморському суднобудівельному заводі в Hиколаеве(Україна).

Саме там було побудовано п’ять авіаносних крейсерів: Київ, Мінськ, Hовороссийск(проекти 1143 і 11433), Баку(проект 11434) і Тбілісі(проект 11435). Перші три кораблі, відслуживши менше 15 років, були виведені із складу флоту і згодом продані за кордон. Два останніх після розпаду СРСР отримали імена Адмірал Горшков, який подарований ВМС Індії як Викрамадитья, і Адмірал Кузнєцов, що несе службу на Північному флоті.

Ще два крейсери – Варяг і Ульяновск не були добудовані: корпус першого продали в Китай, де він став першим національним авіаносцем під ім’ям Ляонин, другою розрізали на стапелі.

Тим часом у Владивостоку готують причали для двох вертольотоносців типу Містраль. Як повідомив Чирків в п’ятницю, перші два Містралі поступлять на Тихоокеанський флот, де для них оновлюють причали. Перші два Містралі поступлять на Тихоокеанський флот. Спецлад веде реконструкцію 33-го причалу у Владивостоку. Ми перевіряли, якість робіт там хороша, – сказав він.

За його словами, на Тихоокеанському флоті йде розробка програми по базуванню вертольотоносців Містраль, а на Камчатці – під нові підводні човни.

Нагадаємо, раніше в Головному штабі ВМФ повідомили, що два десантників вертолетоносних корабля-дока типу Містраль, які поступлять на Тихоокеанський флот в 2014 і 2015 роках, отримають найменування Владивосток і Севастополь.

Контракт на будівництво двох Містралів у Франції Москва і Париж підписали в червні минулого року. Сума договору склала 1 млрд 200 млн євро. Перший вертольотоносець для Військово-морського флоту Росії заклали на початку лютого, планується, що він буде поставлений в Росію в 2014 році. Другий Містраль ВМФ Росії, ймовірно, отримає в 2015 році.

Універсальний вертолітний для десантника корабель-док Містраль має стандартна водотоннажність 16,5 тис. тонн, повне – 21,3 тис. тонн, при заповненому доку – 32,3 тис. тонн і максимальна довжина корпусу – 210 метрів. Він здатний розвивати швидкість більше 18 вузлів. Дальність плавання – до 20 тис. миль.

Чисельність команди – 160 чоловік, додатково вертольотоносець може прийняти на борт 450 чоловік, 13 основних бойових танків або 70 автомобілів. Вертолітна група корабля включає 16 машин(8 десантників і 8 штурмових бойових вертольотів). Одночасно на злітній палубі може розміщуватися 6 вертольотів.

ВАТ Рособоронекспорт і французька компанія DCNS підписали контракт на будівництво перших двох вертольотоносців Містраль в червні 2011 року. ВАТ Об’єднана суднобудівельна корпорація залучена до цієї угоди в якості субпідрядника французької верфі STX France в Сен-Назере.

На Балтійському заводі буде побудовано 24 корпусні блоки(кормові частини обох кораблів), що складає близько 40% корпусів. Після цього блоки будуть відправлені до Франції, де станеться повне складання обох вертольотоносців. Перший корабель повинен увійти до складу ВМФ Росії в 2015 році.

26.11.2012 Главкомат ВМФ до кінця року відправить на доопрацювання проект першого російського атомного авіаносця, розроблений спільно петербурзькими підприємствами, – Криловским державним нацчним центром(ГНЦ) і Невским проектно-конструкторским бюро(ПКБ), повідомило Вісті високопоставлене джерело в командуванні флоту.

Нам запропонували, по суті, старий радянський авіаносець Ульяновск, який так і не побудували із-за розпаду СРСР. У кінці 1980-х років це був сучасний авіаносець, гідна відповідь американським Нимицам, а сьогодні це у буквальному розумінні минуле століття, – пояснив він.

Він додав, що до 2020 року, коли перший російський авіаносець повинен за планом вийти в морі, США вже матимуть в розпорядженні новітні плавні аеродроми серії Джеральд Форд, які майже удвічі більше запропонованого пітерськими конструкторами корабля.

Крім того, ВМФ Росії не влаштовує занадто велика надбудова корабля, яка робить його занадто помітним для радарів супротивника, а також відсутність електромагнітної катапульти, яка вже є у американців і значно спрощує зліт літаків з палуби. Замість цього на новітньому авіаносці пропонується розмістити класичну парову катапульту, яка працює занадто повільно.

Крім того, на ангарній палубі не поміщається літак далекого виявлення(ДРЛО) радіолокації – обов’язковий компонент сучасної авіаносної ескадри.

Теоретичні суперечки про необхідність мати авіаносці з великим запасом ходу і автономності в цілому завершилися минулого року. У листопаді головком Володимир Висоцький заявив, що до 2027 року Росія отримає дві авіаносні ударні групи – на Північному і Тихоокеанському флотах. Відмітимо, що в держпрограмі озброєнь до 2020 року статті витрат на спорудження авіаносців досі немає.

Сучасний океанський флот не може без авіаносців, а діючий авіаносний крейсер Адмірал Кузнєцов(насправді це легкий авіаносець) не вічний і рано чи пізно буде списаний, – говорить джерело в главкомате ВМФ. Проте автори проекту, які доки ніяких офіційних відгуків від ВМФ не отримували, дуже здивувалися претензіям флоту. Два з половиною роки тому Криловский ГНЦ(тоді ЦНИИ імені Крилова) і Невское ПКБ створили не проект, а лише попередні нариси. Тодішній головком Володимир Висоцький цей ескіз схвалив, спеціальна спільна комісія – теж. Тому, що їх зараз не влаштовує, нам, якщо чесно, незрозуміло, – обурився співрозмовник видання.

Він додав, що після затвердження проекту флот ніяких дій з його втілення або зміни не робив і раптом немов опритомнів.

Палубного літака ДРЛО і електромагнітної катапульти доки немає навіть в ескізах, а ми не можемо планувати щось, не знаючи їх габаритів і енергоспоживання, – пояснив один з розробників авіаносця майбутнього.

Проте корабелів радує, що після двох з половиною років мовчання ВМФ згадав про авіаносці.

Один з авторів так і не побудованого Ульяновска, Валерій Бабич, який очолював КБ Чорноморського суднобудівельного заводу в українському Миколаєві, не засмутився, дізнавшись, що перероблений проект його дітища не влаштував ВМФ Росії.

У претензіях військових нічого поганого немає, навпаки, це показує зацікавленість сторін. У флоту і ОПК загальне – усім потрібний хороший сучасний корабель. Я знаю розробників атомного авіаносця особисто. Вони – сучасні фахівці і побудують гідний корабель, – сказав Бабич.

Нині у десяти країн світу, включаю Бразилію і Таїланд, є авіаносці. Перші ескізні нариси радянського плавного аеродрому з’явилися в 1943 році. Довгий час авіаносці у ВМФ СССР вважалися інструментом агресії, і їх будівництво не планувалося. Але думка військового керівництва змінилася, і в 1972 році був закладений перший радянський авіаносець(авіаносний крейсер) Мінськ. Нині у складі ВМФ Росії тільки один авіаносний крейсер – Адмірал Кузнєцов, переданий флоту в 1991 році, пишуть Вісті.

26.11.2012 Текст: Lenta.ru Фото: topwar.ru Росія планує укладе з НАТО угоду по утилізації боєприпасів, пише 26 листопада Коммерсант з посиланням на джерела в штаб-квартирі НАТО у Брюсселі і в Міністерстві оборони РФ. За даними газети, арсенали планується знищувати на російські гроші із застосуванням НАТІВСЬКИХ технологій.

Переговори йдуть вже декілька місяців, при цьому вони стали інтенсивнішими після того, як Анатолія Сердюкова на посту міністра оборони змінив Сергій Шойгу. Як пише Коммерсант, до кінця 2012 року російські фахівці мають намір відвідати завод по утилізації боєприпасів в турецькому Яхшихане, а потім розробити оптимальний формат співпраці і угоду між Росією і НАТО.

Підсумки відвідування заводу в Яхшихане планується обговорити на початку 2013 на засіданні Ради Росія – НАТО на рівні глав Міноборони. Джерела Комерсанта відмічають, що угода у результаті може бути не підписана, оскільки на турецькому заводі в січні 2012 року в результаті події загинули четверо солдатів.

НАТО, як пише газета, сподівається завдяки укладенню договору зміцнити стосунки з Москвою. Росія ж чекає, що використання технологій альянсу допоможе скоротити кількість подій при підриванні боєприпасів. З початку 2012 року сталося декілька великих інцидентів. Зокрема, влітку при вибуху на полігоні Погоново у Воронежській області загинули два солдата-срочника. Остання велика подія була в жовтні 2012 року на Донгузском полігоні в Оренбурзькій області, де мимоволі вибухнули чотири тонни боєприпасів. В результаті були евакуйовані жителі декількох селищ.

Зацікавленість Росії в технологіях НАТО Комерсантові підтвердив той, що виконує обов’язки повноважного представника РФ при НАТО Микола Корчунов.

Після вибуху на Донгузском полігоні Міноборони обіцяло припинити утилізацію боєприпасів шляхом підривання до 2013 року і перейти на утилізацію промисловим способом.

НАТО вже має угоду по утилізації боєприпасів, легкого озброєння стрілецької зброї і переносних зенітно-ракетних комплексів з Україною. Більше половини трастового фонду, через який оплачуються роботи, фінансує альянс. Росія і НАТО намагалися домовитися про спільну утилізацію в 2005 році. Тоді вартість робіт була оцінена в 73 мільярди, близько 40 відсотків суми був готовий забезпечити альянс. Цього разу, пише Коммерсант, Росія планує повністю фінансувати утилізацію боєприпасів(зразкові суми робіт видання не називає).

У кінці 2011 року в Росії була прийнята цільова федеральна програма промислової утилізації боєприпасів на 2011-2015 роки і на період до 2020 року із загальним об’ємом фінансування 39 мільярдів рублів. Близько 90 відсотків боєприпасів, за даними джерела Комерсанта у військово-промисловій комісії при уряді РФ, знищують військовослужбовки, і тільки близько 10 відсотків – спеціалізовані комісії.